У Європі фінансові потоки на підтримку електромобілів не зупиняються. Компанії на кшталт Volkswagen чудово розуміють: доки з усіх боків сипляться дотації, потрібно випускати нові моделі. І навіть якщо ринок уже переповнений «електричками», субсидії вирішують більше, ніж попит. Наприклад, уряд Португалії виділив концерну близько 30 мільйонів євро саме на розширення виробництва електромобілів. Якби VW захотів робити щось інше — грошей би не побачив.
Щедрість, що обернулася проблемою
У Німеччині автопром — одна з найприбутковіших галузей, і працівники там отримують найбільші зарплати у світі. Але одночасно великі витрати на персонал і шалені інвестиції в електромобілі стали для VW серйозним тягарем. Багато моделей лінійки ID виявилися збитковими, тож компанія активно шукає шлях змінити ситуацію. Рятівником має стати компактний ID.1 — невеликий хетчбек довжиною 3,88 метра вартістю близько 20 тисяч євро. На папері це звучить привабливо, але, відверто кажучи, важко назвати його «доступним дивом», якщо зважати на розміри й обмежені можливості.
Чому не Німеччина?
Щоб не втрачати гроші на кожному проданому авто, Volkswagen вирішив перенести виробництво ID.1 з Німеччини до Португалії. Там із 1995 року працює завод AutoEuropa, який колись випускав моделі на кшталт Sharan і Scirocco, а нині збирає кросовер T-Roc — справжній хіт марки. Тепер на цій лінії з’явиться й новий електромобіль. Причина очевидна: нижчі витрати плюс ті самі щедрі дотації.
Фінансова математика
Звісно, для такого гіганта, як VW, 30 мільйонів євро — не захмарна сума. Та й вона стала ще одним аргументом, щоб концерн не згортав електричний курс. Цікаво, що гроші виділили не на розвиток заводу загалом, а виключно на виробництво електрокарів. Інші варіанти навіть не розглядалися.
Куди котиться ринок?
Історія з ID.1 і субсидіями — лише показовий приклад ширшої тенденції. Автовиробники штампують дедалі більше машин, які не завжди потрібні покупцям, зате зручні для політичних і економічних ігор. У підсумку маємо більше електрокарів, ніж реального попиту. Ситуація дедалі більше нагадує часи, коли економіка керувалася централізовано, а ринок відходив на другий план. Чим усе це зазвичай закінчується — історія вже не раз доводила.
