Саме так цю концепцію і презентували суспільству в Нідерландах упродовж останніх років. Країна активно переводила громадський транспорт на електротягу — і сьогодні близько чверті всіх автобусів там уже електричні. У містах ця частка ще вища, а до кінця десятиліття планується повна відмова від дизеля. Але на практиці все виявилося значно складнішим.
Проблема, про яку не говорили вголос
Почнемо з простого факту, який довгий час ігнорували: електробуси значно важчі за звичайні. Якщо дизельний міський автобус у середньому важить близько 9 тонн, то електричний — приблизно 15 тонн. Різниця майже у півтора раза, і це не абстрактні цифри з рекламних буклетів, а реальне навантаження на дороги та навколишню забудову.
Міста до цього виявилися не готовими. Асфальт, основа дорожнього полотна, старі будинки вздовж маршрутів — усе це проєктувалося під зовсім інші навантаження.
Вібрації замість тиші
Парадоксально, але замість очікуваного «тихо й спокійно» мешканці почали скаржитися на вібрації. Причому не поодинокі, а майже постійні. Особливо відчутним ефект стає на ділянках із лежачими поліцейськими або будь-якими нерівностями.
Багатотонна батарея під час проїзду таких місць створює ударні навантаження, які передаються в ґрунт і будівлі. За відчуттями — майже як життя поруч із трамвайною лінією, тільки без рейок. І, на відміну від трамваїв, електробуси ще й активно руйнують дорожнє покриття.
Міста, де все стало очевидним
Показовий приклад — місто Дордрехт. Мешканці довго не могли зрозуміти, звідки береться постійне тремтіння в будинках. Відповідь з’явилася випадково: торік електробуси тимчасово зняли з маршрутів через технічні проблеми й замінили дизельними. Вібрації зникли. Коли електричні автобуси повернулися — проблеми повернулися разом із ними.
В Утрехті дослідження інженерної компанії Sweco показало, що електробуси заважають нічному спокою мешканців. І це в країні, де питання тиші традиційно сприймається надзвичайно серйозно.
Реакція влади — і запитання до неї
У деяких містах, наприклад в Енсхеде, реакція чиновників викликала ще більше роздратування. Там заявили, що транспорт у цілому стає важчим, і нічого незвичного не відбувається. Формально це звучить логічно, але по суті — лукавство.
Так, автомобілі поступово набирають масу. Але вони не стають важчими на 6 тонн за один день. А з автобусами сталося саме це — внаслідок адміністративного рішення, а не природного розвитку технологій.
Висновок, який напрошується сам собою
Проблема не в електричному приводі як такому. Він справді може бути чудовим рішенням — там, де це доречно. Проблема в догматичному підході: «електричне — отже краще завжди й усюди».
Нідерландський досвід наочно показує: якщо ігнорувати побічні ефекти та реальні умови експлуатації, можна отримати нові проблеми замість старих. Іноді значно розумніше зупинитися, визнати помилку й скоригувати курс. Питання лише в тому, чи готові політики це зробити — чи знову вдаватимуть, що нічого не відбувається.
