Логіка начебто очевидна: менше вихлопів — менше CO₂. Але якщо відійти від гучних гасел і уважно подивитися на цифри, картина стає доволі дивною. Німецький професор економіки та транспорту Александр Айзенкопф розклав усе по поличках — і висновки вийшли, м’яко кажучи, незручними.
Велика мета і дуже скромний результат
Навіть якщо погодитися, що зміна клімату є серйозним викликом і людина справді має до цього стосунок, виникає просте запитання: чи допомагає обраний шлях? Для Європи відповідь далеко не очевидна. Особистий автотранспорт на континенті дає настільки малу частку світових викидів CO₂, що навіть його повне зникнення не вирішило б проблему глобально.
Попри це, з 2016 по 2023 рік Німеччина спрямувала на субсидії електромобілів близько 10 мільярдів євро. Якщо додати податкові пільги та приховані преференції, сума стає ще більшою. Фактично йдеться про десятки мільярдів євро, витрачених менш ніж за десятиліття.
Скільки електромобілів ми отримали за ці гроші?
І тут починається найцікавіше. Після всіх цих вливань німецькими дорогами їздить менш ніж два мільйони електромобілів. Це менше 4% усього автопарку, який налічує приблизно 50 мільйонів машин. Тобто реальний ефект — мінімальний.
Та ключове навіть не кількість, а ефективність. З урахуванням нинішнього енергобалансу Німеччини, де електрика далеко не завжди є «зеленою», скорочення викидів виходить досить скромним.
Ціна однієї тонни CO₂
За розрахунками Айзенкопфа, зменшення викидів за допомогою електромобілів обходиться приблизно у 1 000 євро за одну тонну CO₂. Для порівняння: на ринку торгівлі квотами тонна CO₂ коштує близько 80 євро. Різниця — більш ніж удесятеро. За таких умов складно говорити про ефективну кліматичну політику.
Енергетика теж не рятує
Окрема й досить незручна тема — енергетика. В останні роки Європа дедалі більше залежить від імпортного газу, зокрема й з-за океану. Його видобуток, зрідження та транспортування суттєво збільшують вуглецевий слід. У підсумку частина «екологічності» електромобілів просто зникає десь на шляху від родовища до розетки.
Нові субсидії й старі запитання
Попри все це, Німеччина готує нову хвилю підтримки. Домогосподарства з річним доходом до 80 000 євро зможуть отримати до 4 000 євро субсидії на купівлю електромобіля. Формально — соціальна справедливість. Фактично ж дохід цілком середній, а вигоду можуть отримати зовсім не ті, хто справді її потребує.
Для прикладу: базовий Volkswagen ID.3 коштує близько 33 000 євро, має батарею на 52 кВт·год і заявлений запас ходу приблизно 388 км. Не надто очевидний сімейний автомобіль і точно не дешевий — навіть з урахуванням державної допомоги.
Висновок без зайвих емоцій
Навіть якщо нові субсидії допоможуть продати близько 800 тисяч електромобілів, у масштабах усього автопарку це крапля в морі. До того ж частина покупців і так придбала б таку машину без будь-якої підтримки.
У підсумку складається враження, що гроші витрачаються заради звітності та красивих цифр, а не заради реального результату. І щоб це побачити, не обов’язково бути професором економіки — достатньо просто уважно подивитися на фінальний баланс.
