Але, чесно кажучи, ситуація нагадує не стільки революцію, скільки експеримент з електричною мрією, що насправді стикається з суворими реаліями вантажоперевезень.
А що з технологіями?
На перший погляд ідея електрифікації вантажного транспорту здається розумною – адже водії вантажівок зобов’язані робити перерви кожні 4,5 години, що дозволяє використовувати цей час для підзарядки. Проте справа ускладнюється: для забезпечення підзарядки на таких зупинках потрібна надплотна мережа зарядних станцій, здатних видавати колосальну потужність. Уявіть собі, якщо потрібно за 40 хвилин зарядити батарею ємністю 500 кВт·год, то при 90% ефективності зарядного процесу необхідна потужність понад 830 кВт. Якщо таких станцій декілька, то їхня сумарна потужність може сягати мегаватних значень – чи реально це забезпечити, поки залишається питанням.
А що щодо практичності?
Тим часом електромоделі вже з’являються в продажу, але їхні реальні показники залишають бажати кращого. Наприклад, батарея на 480 кВт·год у порівнянні з дизельними моделями еквівалентна приблизно 120-літровому баку пального – що для легкового авто може вистачити на далеку поїздку, а для вантажівки – ледве задовольнить потреби. Дизельні вантажівки MAN часто мають два баки з загальним об’ємом до 850 літрів, і заправка займає лічені хвилини. Не дивно, що багато хто вважає, що відмова від дизеля – це крок у невідомість, особливо враховуючи, що логістика вантажоперевезень залежить від надійного і швидкого дозаправлення.
Факти та цікаві деталі
- Бренд MAN входить до одного з найбільших автомобільних конгломератів – що, як не дивно, підкреслює їхню впевненість у майбутньому дизельних технологій.
- Очікується, що до 2030 року половина нових вантажівок буде повністю без викидів – звучить оптимістично, але реалізація цього плану викликає питання.
- Деякі параметри нового двигуна D30 демонструють зниження витрат і викидів CO₂ приблизно на 5%, а ефективність силового агрегату зросла до понад 50%.
Особисто мені ситуація здається досить кумедною: компанії, які вже сьогодні пропонують електричні вантажівки, раптом вирішують покласти край епосі дизеля, незважаючи на очевидні технічні та інфраструктурні труднощі. Можливо, це маркетинговий хід або спроба підіграти політичним тенденціям, де технічний прогрес не завжди відповідає реальним потребам ринку. По суті, якщо відмовитися від дизеля, кому ж тоді довірити логістику на найближчі десятиліття? Зараз усе виглядає так, ніби виробництво нового дизеля – це спроба зберегти баланс у світі, де майбутнє ще невизначене.
Час покаже, чи зможе індустрія подолати всі виклики і створити справді життєздатні електричні вантажівки. А поки залишається спостерігати і трохи посміюватися над тим, як навіть гіганти іноді потрапляють у пастку власних амбіцій.
