Обіцянки, дані незадовго до свят, швидко виявилися оманливими – адже компанія вже давно націлена на скорочення виробництва та чисельності персоналу. Давайте розберемося, що до чого.
Свято чи пастка?
Ще до Різдва представниця профспілки, Daniela Cavallo, з ентузіазмом оголосила, що досягнуто угоди, що гарантує стабільність: заводи залишаться, а звільнень не буде. Проте реальність виявилася зовсім іншою. За гарними словами ховалося те, що керівництво VW планує суттєво скоротити виробництво – з 1,5 мільйона автомобілів до 750 тисяч на рік, а також провести масштабну реструктуризацію, яка передбачає скорочення до 35 тисяч робочих місць та закриття двох заводів.
А як щодо грошей?
Гроші завжди відіграють головну роль, і тут не виняток. Керівництво VW давно мріяло оптимізувати витрати, а угода з профспілками стала лише прикриттям для більш жорстких заходів. Фінансовий директор Arno Antlitz підкреслив, що інвестиції підуть лише в ті заводи, які справді конкурентоспроможні. Це означає, що багато підприємств, навіть якщо на перший погляд вони здаються успішними, вже потрапили до списку «на подальше розглядання». В результаті, замість обіцяного спокою, працівники стикаються з невизначеністю та тривогою за майбутнє.
Заводи на роздоріжжі
Не обійшлося і без змін на виробничій лінії. Заводи у Дрездені, Оснабрюку, а також навіть той, який вважався «флагманом» завдяки високій автоматизації, тепер під загрозою закриття. VW має намір запустити внутрішнє змагання між заводами: той, хто покаже кращі результати – продовжуватиме роботу, а інші ризикують зникнути з виробничого процесу. Така «конкуренція» лише додає напруженості та ставить під сумнів надійність робочих місць, адже економічна реальність вимагає жорстких рішень.
Думки співробітників та несподівані факти
Працівники вже висловили своє невдоволення: багато з них вважають, що угода виявилася взагалі не вигідною, а керівники лише скористалися ситуацією, щоб досягти своїх цілей. Один із співробітників навіть зауважив: «Наша угода – це всього лише прикриття для масових скорочень, а реальна трансформація відбувається вже зараз». Цікавий факт: всього кілька років тому VW з гордістю відкривав завод з виробництва електромобілів, який навіть відвідувала канцлер Ангела Меркель, називаючи його «флагманом трансформації». Сьогодні ж цей самий завод знаходиться під загрозою закриття, що наочно демонструє зміни в пріоритетах компанії.
Що нас чекає далі?
Керівництво VW запевняє, що зміни необхідні для виживання на стагнуючому європейському ринку, де попит вже не зростає. Але, як би дивно це не звучало, обіцянки про збереження робочих місць виявилися порожніми словами. Багато співробітників тепер ставлять питання: «Що нам готує майбутнє?» Адже якщо зупинити виробництво автомобілів, зупиняться й постачальники, що може негативно вплинути на економіку регіонів. Дехто навіть жартує, що закриті заводи можуть перетворитися на меблеві фабрики – хоч якийсь альтернативний варіант, якщо виробництво автомобілів відійде на другий план.
Підсумок: перемога для кого?
Можна подумати, що профспілки здобули перемогу, змогши на свята подарувати співробітникам ілюзію спокою. Однак через кілька тижнів після угоди стає очевидно, що ця домовленість – лише тимчасова передишка для керівництва VW, яке вже давно вирішило, що переструктурування неминуче. Замість справжнього компромісу ми спостерігаємо, як компанія йде шляхом жорстких заходів і скорочень, жертвуючи стабільністю своїх співробітників. В результаті, замість довгострокових вигод для колективу, настає період невизначеності, де кожен новий день приносить питання про завтрашній день.
