Навіщо ставити мотор «боком»?
Коли компанія Lamborghini тільки з'явилася в 1963 році, її засновник Ферруччо Ламборгіні мав намір випускати швидкі й комфортні «гран-туризмо», щоб конкурувати з Ferrari. Однак троє амбіційних інженерів — Джампало Даллара, Паоло Станцані та Боб Уоллес — мріяли створити автомобіль «з прицілом на гонки». Вони потайки почали роботу над проектом P400, де вирішили встановити поперечно V12 об'ємом 4,0 літра. Зазвичай такі мотори монтуються поздовжньо, але хлопці вирішили піти нестандартним шляхом, щоб розташувати великий двигун якомога ближче до кабіни і досягти ідеальної розподіленості ваги.
Саме цей експеримент приніс Miura світову славу. Конструкція дозволила зробити автомобіль дуже низьким і обтічним, при цьому забезпечивши неймовірну динаміку. На той час вважалося практично неможливим так «розвернути» масивний V12, та ще й поєднати його в одному блоці з коробкою передач. Але інженерна сміливість того періоду — це те, за що ми любимо старі Lamborghini.
Чим здивувала Miura?
Унікальне розташування мотора: 4,0-літровий V12 Біццаріні встановлювався збоку позаду водія, чого раніше ніхто не робив.
Потужність і швидкість: Різні версії Miura (P400, P400S, P400SV) видавали від 345 до 380 л.с., а максимальна швидкість могла перевищувати 270 км/год.
Рекордні продажі: Спочатку планувалося продати 50 екземплярів за три роки, але в результаті за сім років (1966–1973) було продано 763 автомобілі.
Стриманий дизайн: Тонкі лінії Марчелло Гандіні назавжди встановили новий стандарт зовнішнього вигляду суперкарів.
«А що з ціною?»
Miura пропонувалася за вражаючі 20 000 доларів наприкінці 60-х. Якщо врахувати інфляцію, це приблизно 188 000 доларів сьогодні, або близько 175 000 євро. Для того часу сума була просто космічною, особливо з урахуванням паливної кризи, яка незабаром накрила світ. Однак, попри високу ціну, багато колекціонерів вважали Miura найкращою інвестицією для душі, адже машина швидко стала кінозіркою та об'єктом бажання для колекціонерів.
Технічні особливості та ходові якості
Окрім поперечного V12, інженери Lamborghini впровадили прогресивну для тих років сталеву монококову конструкцію. Всередині вона була посилена поздовжніми елементами, де в багатьох місцях навмисно свердлили отвори, щоб скинути зайві кілограми. Підвіска незалежно кріпилася на подвійних поперечних важелях, а додаткові стабілізатори поперечної стійкості робили Miura досить «слухняною» для суперкара 60-х років. В результаті автомобіль важив трохи більше тонни, що при потужності понад 300 л.с. дозволяло розганятися до 100 км/год за 4–5 секунд. Максимальна швидкість досягала близько 275 км/год.
Цікаво, що система живлення мотора складалася з чотирьох карбюраторів Weber, а впускні канали розташовувалися між розподільними валами. Подібна компоновка забезпечувала досить бадьорий підхват, хоча налаштування такого «серця» вимагало від власників певних знань та постійного догляду.
Роль у кіно та культурі
Напевно, багато хто пам'ятає ту саму сцену з фільму «Ограбування по-італійськи» (1969), де яскраво-помаранчева Miura мчить по мальовничих гірських дорогах. В результаті сценаристи влаштували їй драматичну зустріч з бульдозером. Попри трагічний фінал у кадрі, епізод став класикою світового кінематографа. До речі, Miura «засвітилося» ще в сорока фільмах і досі залишається символом італійського стилю.
Унікальність: єдиний поперечний V12
На сьогоднішній день міурівська компоновка все ще не має аналогів серед 12-циліндрових автомобілів. Правда, одного разу світ побачив екзотичний Cizeta-Moroder V16T (також поперечно, але вже V16!), створений колишнім інженером Lamborghini. Та машина стала ще більш рідкісною — випустили менше десятка екземплярів. Тим не менше, Cizeta лише підтвердив, що «бокове» розташування таких великих двигунів — справжнє мистецтво та серйозний інженерний виклик.
Захід епохи та нове початок
На жаль, початок 70-х приніс паливну кризу, і попит на «жирні» авто серйозно впав. Lamborghini було нелегко: продажі розкішних, але дорогих машин сповільнилися. Навіть міурівські 763 екземпляри не врятували компанію від фінансових труднощів. Втім, на зміну Miura незабаром прийшов інший шедевр — Countach, який відкрив нову главу в історії марки.
Сьогодні у Lamborghini все чудово: нещодавно представили гібридний Revuelto, який здивував світ кількома «вперше». Але від Miura успадковані не лише любов до крайнощів дизайну та потужності, але й поперечне розташування коробки передач за двигуном (хоча сама «дюжина» вже встановлена поздовжньо). Можливо, Miura вже не в строю, але її дух і сьогодні живе в кожному новому «бику» зі штаб-квартири в Сант’Агата-Болоньезе.
Miura в наш час
Якщо вам раптом захочеться приєднатися до легенди, готуйте значний капітал: ціна оригінальної Miura може перевищувати кілька мільйонів євро на аукціонах. Такі автомобілі стають центром будь-якої колекції. Мабуть, це гідна спадщина для першого в історії «суперкара», чий поперечний V12 так і залишився одиничним у автомобільному світі.
Тож, якщо де-небудь побачите Miura на дорозі — усміхніться. Ви стали свідками рідкісної історії: єдиний суперкар з так розташованим V12 і однією з найкрасивіших форм кузова, створених людством. Не дарма її вважають втіленням італійської пристрасті та інженерної відваги.
