Багато експертів вважають, що дії керівництва ЄС, особливо Урсули фон дер Лайєн, демонструють повну відключеність від реальності та нездатність продуманої політики. По суті, замість вирішення нагальних проблем, пропонується лише посилення вже існуючих абсурдних ідей.
В чому ж справа?
Основна критика полягає в тому, що керівництво ЄС, включно з представниками «зеленої» ідеології, продовжує наполягати на жорстких обмеженнях, які в реальності мало що змінюють. Політика, спрямована на різке скорочення викидів CO₂ та швидкий перехід на електромобілі, виглядає, м’яко кажучи, утопічною. Щоб досягти встановлених норм, автовиробникам доведеться продавати все більше електрокарів – цифри, що здаються абсолютно недосяжними без радикальних, а іноді навіть болючих змін.
Що там по грошах?
З одного боку, ЄС намагається підтримати місцеве виробництво, особливо у сфері створення батарей та інших компонентів для електромобілів. Проте така «підтримка» обернеться додатковими витратами і, як зазначають численні аналітики, лише загострить ситуацію. Уявіть, що на розвиток інфраструктури та субсидії доведеться витрачати додаткові кошти, а це означає, що в кінцевому підсумку автовиробникам доведеться підвищувати ціни, що, швидше за все, зробить їхню продукцію менш конкурентоспроможною на світовому ринку.
Основні пункти критики
- Абсурдні цілі. Навіть із відстрочками умови залишаються майже такими ж жорсткими – якщо в 2025 році потрібно продавати 25% електромобілів, то за три роки в середньому це має становити 30%.
- Неефективне регулювання. Перерахунок показників за трирічною схемою – це лише формальна зміна, яка не вирішує основні проблеми.
- Недодумана підтримка. Додаткові заходи для підтримки місцевого виробництва батарей можуть лише тимчасово відкласти неминучу кризу, а ризики залежності від імпортних технологій залишаться.
Особистий погляд та цікаві факти
Якщо подивитися на ситуацію з іншого боку, стає зрозуміло, що ЄС ніби намагається зіграти в гру «догоняй і перегоняй», але правила в цій грі постійно змінюються. Дивно і водночас сумно спостерігати, як замість того, щоб адаптуватися до сучасних реалій, європейські керівники продовжують триматися за ідеали, які давно не відповідають світовим тенденціям. Наприклад, у США, Китаї, Індії та Бразилії вже розроблено більш гнучкі підходи до розвитку автомобільної промисловості, а Європа опиняється в глухому куті.
Можна навіть сказати, що така стратегія нагадує спробу виграти велогонку, відрізавши собі обидві ноги, а потім дивуватися, чому не вдається перегнати суперників. У кінцевому підсумку, якщо ЄС не перегляне свої підходи, увесь задум «зеленого переходу» може призвести до економічного спаду, а автомобільна промисловість опиниться в такому становищі, коли зміни будуть введені надто пізно і надто різко.
Смішно, що всі ці заходи сприймаються як спроба зберегти обличчя, хоча по суті це лише відстрочка неминучих труднощів. Час покаже, наскільки життєздатною є така стратегія, але вже зараз багато хто задається питанням: чи не краще було б прислухатися до світового досвіду та знайти компроміс між амбіціями і реальністю?
